[Olena_Top]

Привіт, дівчата! (і хлопці, якщо читаєте). Останнім часом часто бачу дискусії серед дизайнерів щодо того, як має виглядати суто "український дизайн" у вебі.

З одного боку, після 2022 року у нас з'явився потужний тренд на айдентику: тризуби, калина, вишиванки, дуже багато жовтого та синього кольорів. І це було круто на хвилі патріотизму. Але з іншого боку, чи не здається вам, що ми іноді скочуємося в банальну "шароварщину"? Багато сайтів просто ліплять жовто-блакитні градієнти куди завгодно: від продажу бетону до стоматологій.

На мою думку, український дизайн — це передусім про бездоганний UX, мінімалізм, сміливі шрифтові рішення (як наші круті українські шрифти від Рудника чи Трегуба) та функціональність на рівні Дії чи Монобанку. Нам потрібна естетика, яка буде конкурентною на світовому ринку, а не просто експлуатуватиме фольклор у лоб.

Що ви думаєте про це? Яким має бути наш візуальний почерк?

[Yulia_JS]

Олено, я з тобою частково не згодна. Ти називаєш це "шароварщиною", а я б назвала це етапом пошуку власного візуального коду. Так, жовто-блакитний бетон — це крінж, але чому ми маємо відмовлятися від нашої спадщини? Подивись на японський дизайн — вони не соромляться використовувати свої традиційні мотиви, і весь світ це впізнає.

Нам не потрібно сліпо копіювати скандинавський мінімалізм (який зараз у кожному другому шаблоні на Figma). Взяти, наприклад, роботи Banda Agency свого часу або державний портал "Ukraine.ua". Вони використовують дуже сміливу колористику, нестандартну верстку, вкраплення етнічних мотивів, але в сучасній, часто геометричній обробці. Це і є український дизайн: емоційний, трохи бунтарський, такий, що запам'ятовується з першого погляду.

[Olena_Top]

Юлю, японський дизайн працює не через те, що вони всюди ліплять сакуру чи самураїв. Їхній дизайн впізнаваний завдяки філософії дзену, порожньому простору (який вони називають "ма"), асиметрії та каліграфічній точності типографіки.

Коли я говорю про відмову від фольклору в його прямому вигляді, я маю на увазі саме це — нам потрібна глибша філософія, а не зовнішні атрибути. Ми славимося крутим сервісом. Дизайн "Дії" — це не про вишиванки. Це про те, що "держава в смартфоні" виглядає простіше і зрозуміліше, ніж меню в дорогому ресторані. Оце наш дизайн! Чорний фон, білий гротескний шрифт, максимум фокусу на дії (CTA) і мінімум візуального шуму. Коли я роблю UI для стартапу, я хочу, щоб користувач з Європи сказав: "Вау, як це зручно і чисто", а не "О, тут милі козаки".

[Yulia_JS]

"Дія" — це чудовий приклад функціонального UI, тут не сперечаюся. Але ж дизайн — це не тільки про UI-кіти сухих державних чи фінансових сервісів. Візьми e-commerce, фешн-індустрію, або крафтові українські бренди.

Подивись на сайт бренду "Etnodim". Вони продають вишиванки, але їхній сайт виглядає як розворот світового Vogue: багато повітря, крутезна студійна фотографія, тонкі елегантні лінії і жодних пластикових градієнтів чи дешевої патріотики. Або сайт львівських ресторанів холдингу "!FEST" — це ж суцільна емоція! Там є і сміливі ілюстрації, і локальний колорит, і гумор. Наш дизайн має бути живим. Якщо ми всі почнемо малювати чорно-білі інтерфейси з кнопками з 1px бордером під копірку, ми просто загубимося серед тисяч безликих західних SaaS-продуктів.

[Olena_Top]

З "Etnodim" ти навела просто ідеальний приклад, бо там якраз *немає* прямолінійної шароварщини, там є витончений стиль і повага до продукту. Але це нішеві історії.

Проблема в тому, що цей "емоційний дизайн", про який ти кажеш, дуже важко масштабувати на всю індустрію. Коли ми говоримо про "український дизайн" як серйозну школу (як, наприклад, є швейцарська школа дизайну), нам потрібні більш універсальні правила. Зверни увагу на українську типографіку, яка зараз неймовірно розквітає — шрифти від MacPaw (той самий Fixel) або Kyiv Type від Дмитра Растворцева. Вони мають характерні "українські" засічки, трохи агресивні, асиметричні форми літер, але вони залишаються сучасними і читабельними. Я вважаю, що саме через круту кастомну типографіку ми маємо передавати наш характер на світовому рівні.

[Yulia_JS]

От з типографікою ти влучила в саму ціль! Kyiv Type — це просто любов, я його намагаюся пхати в усі креативні проекти.

Але чому ти вважаєш, що емоційний дизайн не масштабується на серйозні сфери? Подивись на наші банківські додатки. Monobank, Sense Bank, А-Банк. Порівняй їх з німецькими чи американськими банківськими апками. Західні банки виглядають як нудні таблиці Excel з 90-х. Наші — це гейміфікація, коти, анімації при переказі коштів, яскраві неонові кольори карток. У нас навіть суворий фінансовий інтерфейс намагається тебе розважити і зробити процес фановим. Оце і є риса нашого цифрового характеру: ми робимо складні речі граючи. Український дизайн — це гейміфікація та емпатія до користувача, помножена на високу технологічність.

[Olena_Top]

Ок, мушу погодитися щодо гейміфікації банків. Це дійсно наш унікальний феномен, який виник через жорстку конкуренцію і розбещеність нашого користувача гарним сервісом. Але давай будемо відвертими: кіт у Монобанку — це геніальний маркетинг і продукт-менеджмент, а не суто "дизайнерська" інновація візуального стилю.

Якщо резюмувати мою філософію: я за те, щоб ми формували український дизайн через такі стовпи:
1) Тотальний mobile-first, бо ми мобільна нація.
2) Використання наших локальних шрифтів замість вічних Roboto чи Inter.
3) Мікроінтеракції, які роблять інтерфейс "м'яким" та чуйним до дій юзера.
4) Чистоту форм. Нам потрібно виховувати смак у замовників, щоб вони перестали просити "зробити текст червоним, а фон синім, щоб було патріотичніше".

[Yulia_JS]

Дуже крутий підсумок, і з цими чотирма пунктами я сперечатися точно не буду. Особливо про виховання смаку у замовників — це наш спільний щоденний біль у професії.

Я б обов'язково додала ще 5-й пункт: Сміливість у 3D та моушн-дизайні. Наші студії (як O0 Design, Obys, Lazarev) зараз беруть нагороди на міжнародному Awwwards саме завдяки нереальному рівню WebGL та анімацій. Західні компанії часто бояться робити так складно, бо "а раптом воно буде довго грузитись на старому iPhone". Наші ж дизайнери кажуть: "Зробимо так, щоб щелепа відвисла". Український дизайн сміливий, і ми маємо продовжувати пушити межі можливостей вебу.

[Olena_Top]

Супер! Здається, ми таки знайшли золоту середину в нашій суперечці.

Справжній сучасний український дизайн — це мікс сміливих технологічних рішень (анімації, WebGL), високих стандартів UX (бо сервіс має бути ідеальним і "для людей"), унікальної кастомної типографіки та легкої гейміфікації рутини. І все це без нафталінового псевдопатріотизму та шароварщини.

Якщо ми будемо рухатися в цьому напрямку і навчати цьому джунів, за 5-10 років у світі з'явиться стійкий термін "Ukrainian Web Design" як знак якості, такий самий як колись був "Swiss Style". Дякую за дискусію, вийшло дуже цікаво і продуктивно!